З покон віків покинуті місця водночас приваблювали і лякали людей. Вони нагадують про швидкоплинність часу і про те, що існують явища, сильніші за людину — природа та обставини. Навколо таких об’єктів виникають містичні історії та неймовірні теорії про причини їх занепаду. Під шарами уламків поховані нереалізовані надії тих, хто тут жив, працював або опинився не з власної волі. Подорож у минуле такими об’єктами залишає незабутнє враження і змушує задуматися про теперішнє та майбутнє.
Прип’ять, Україна
Місто на півночі України стало пусткою через катастрофу на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року. Вже наступного дня почалася евакуація. Люди поспішно покидали квартири, залишаючи все майно. У школах досі лежать підручники, у лікарні — медичне обладнання, а в підвалі — речі пожежників, які гасили вогонь на четвертому реакторі. Символами трагедії стали парк атракціонів, який мав відкритися 1 травня, радіолокаційна станція «Дуга» та палац культури «Енергетик».
Каякей (Kayaköy), Туреччина
Це місто-привид знаходиться за 8 км від курорту Фетхіє. У XVIII столітті тут збудували нове поселення Лівісі на місці стародавнього Кармілессоса. До 1914 року тут мешкало понад 6000 людей. Грецьке населення залишило місто під час Греко-турецької війни. У 1923 році, після обміну населенням між Туреччиною та Грецією, місто стало пусткою. Землетрус 1957 року остаточно поховав надії на відновлення Каякея. У XXI столітті його перетворили на музей під відкритим небом.
Купольний дім на мисі Романо (Dome Home), США
Будинок з футуристичними куполами, розташований у водах Мексиканської затоки біля мису Романо у Флориді, побудував нафтовий магнат Боб Лі у 1982 році. Він був автономним: електрика — від сонячних панелей, вода — дощова. Урагани «Ендрю» у 1992 і «Ірма» у 2017 роках зруйнували його частини, а будинок опинився на 55 метрів від берега.
Морські форти Маунселла (Maunsell Forts), Великобританія
Ці форти, побудовані у 1942 році в гирлі Темзи, захищали від атак Люфтваффе. У 1950-х їх вивели з експлуатації, а в 1960-х використовували піратські радіостанції. Один із фортів став мікродержавою Сіланд.
Кладовище паровозів, Болівія
Неподалік солончака Уюні знаходяться залишки поїздів, які вивозили корисні копалини. Через виснаження шахт у 1940-х роках їх залишили просто неба. Це місце стало символом занепаду, особливо в променях заходу.
Замок у Лапалицях (Łapalice castle), Польща
Замок, який виглядає середньовічним, почали будувати у 1983 році. Однак через фінансові труднощі та відсутність документації будівництво припинили. Сьогодні це популярне місце серед шукачів пригод.
Кеннікотт, США
Колишнє шахтарське містечко на Алясці. Шахти, багаті міддю та золотом, виснажилися у 1930-х роках, і мешканці покинули Кеннікотт. Зараз це історичний пам’ятник.
Больниця Беліц-Хайльштеттен, Німеччина
Цей лікарняний комплекс 1898 року на сході Німеччини має похмуру славу. Він використовувався під час обох світових воєн, а частина його приміщень досі функціонує.
Залізнична станція Канфранк, Іспанія
Найбільша станція Європи на момент відкриття у 1928 році. Через політичні потрясіння, економічний спад і катастрофу 1970 року її покинули. У тунелях станції відкрили лабораторію для вивчення астрочастинок.
Готель Халудово Палас (Haludovo Palace Hotel), Хорватія
Цей масштабний проєкт спіткала незавидна доля. Готель Haludovo Palace відкрили в 1972 році на хорватському острові Крк завдяки інвестиціям власника журналу Penthouse Боба Гуччіоне. Розкішний комплекс був розрахований на 1500 гостей і включав казино, бар, боулінг, басейни, масажні кабінети, сауни, тренажерний зал, тенісні корти, медичний центр, салон краси, гольф-клуб тощо. Через рік казино збанкрутувало, але готель продовжував працювати і забезпечував високий рівень сервісу. Усе закінчилося у 1990-х роках, коли в колишній Югославії почалася війна. У цей час на території готелю розміщувалися біженці. У 2001 році комплекс приватизували, а майно почали розпродавати. Будівлю повністю покинули, а нелегальні відвідувачі залишили всюди графіті.
Хасіма, Японія
Японський острів Хасіма розташований за 15 км від міста Нагасакі. Його неофіційна назва — Ґункандзіма, що означає «острів-крейсер». Дійсно, здалеку він нагадує гігантський корабель. До 1810 року, коли територію острова почали заселяти після відкриття там вугільних покладів, це була скеля, поросла зеленню, яку відвідували лише птахи та рибалки. Корпорація Mitsubishi зайнялася видобутком вугілля, і до 1930-х років острів перетворився на важливий військово-промисловий центр. На площі 6,3 гектара побудували житлові будинки, магазини, школи, лікарні та навіть кладовище. У пікові роки тут проживало понад 5000 осіб. Після виснаження запасів вугілля у 1974 році шахти закрили, а острів залишили. У 2015 році Хасіма став об’єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. На острові знімали фільми «007: Координати „Скайфолл“» та «Атака титанів».
Замок Баннермана (Bannerman Castle), США
Величний неоготичний замок розташований на маленькому острові Поллепел на річці Гудзон неподалік міста Ньюбург, штат Нью-Йорк. Його зведення розпочалося у 1901 році з ініціативи підприємця Френсіса Баннермана. На вигляд замок міг би стати житловою резиденцією, але його основною функцією був склад для зброї та боєприпасів, розташований далеко від густонаселених районів. Після смерті Баннермана у 1918 році будівництво припинилося. У 1920-х роках на складі стався вибух, що серйозно пошкодив замок. Пожежа 1969 року ще більше зруйнувала будівлю. Острів був закритий для відвідування до 2004 року.
Дім-пам’ятник Бузлуджа (Buzludzha Monument), Болгарія
На горі Бузлуджа в Болгарії в 1981 році відкрили дім-пам’ятник на честь Димитра Благоєва, засновника Болгарської комуністичної партії. Будівлю використовували для проведення заходів та як музей. Всередині знаходилися мозаїки із зображеннями робітників, партійних лідерів та історичних подій. У центрі купола була емблема серпа і молота, а 70-метрова башта прикрашалася рубіновими зірками. Після падіння комунізму у 1989 році пам’ятник занедбали. Протягом десятиліть мародери розграбували інтер’єри, залишивши лише оболонку будівлі з залишками мозаїк.
Східна державна в’язниця (Eastern State Penitentiary), США
Ця в’язниця у Філадельфії, штат Пенсильванія, працювала з 1829 до 1971 року. У ній вперше застосували систему ізоляції ув’язнених як метод реабілітації. Радіальна структура будівлі дозволяла розділяти камери, кожна з яких мала власний двір. Тут відбував покарання знаменитий гангстер Аль Капоне. Нині в’язниця функціонує як музей, де проводять екскурсії та тематичні заходи.
Крако, Італія
Город-привид Крако розташований у регіоні Базиліката. Його історія налічує понад тисячу років. Місто постраждало від природних катаклізмів: зсувів, повеней та землетрусів, через що жителів евакуювали в 1963 році. Сьогодні Крако є популярним знімальним майданчиком для фільмів.
Боді, США
Одне з найбільш добре збережених покинутих міст у Сполучених Штатах знаходиться в Каліфорнії, на схід від Сан-Франциско, на кордоні з Невадою. У 1859 році Вільям Боді виявив золоту жилу біля підніжжя гір Сьєрра-Невада. Того ж року він потрапив у снігову бурю і замерз. Видобуток золота тут почався через кілька років. Місто, назване на честь першовідкривача покладів дорогоцінного металу, з’явилося на цьому місці в 1876 році. Саме тоді була виявлена друга жила. Через чотири роки тут проживало вже 10 тисяч людей. Це було класичне поселення Дикого Заходу з високим рівнем злочинності, салунами, кварталом червоних ліхтарів, пивоварнями, газетними видавництвами, церквами та залізничною станцією. Наприкінці XIX століття світові ціни на золото впали, доходи від його видобутку зменшилися, і мешканці почали покидати Боді. До 1900 року населення скоротилося до 1000 осіб, у 1917-му було демонтовано залізницю, а в 1932-му великий пожежа знищила центр міста. Золотий рудник працював до 1960-х. У 1962 році тут створили історичний парк, що дозволило добре зберегти місто в його первісному вигляді.
Тойфельсберг (Teufelsberg), Німеччина
Історія цього незвичайного об’єкта в Берліні тісно пов’язана з нацистами, американськими розвідниками та Холодною війною. У 1930-х роках тут, у рамках програми Адольфа Гітлера «Столиця світу Німеччина», почалося будівництво корпусу оборонно-технічного факультету. Лекційна зала Auditorium Maximum мала нагадувати античний Парфенон. Однак із початком війни будівництво припинилося, а в перші мирні роки будівлю намагалися підірвати, але зруйнувати її повністю не вдалося. Тоді вирішили завалити ці руїни уламками будинків, зруйнованих під час війни, тим самим очистивши місто від сміття. Висота утвореного пагорба становила 122 метри, і він став найвищою точкою Берліна. У 1960-х тут розташовувався гірськолижний курорт із підйомником, санною трасою, трамплінами та сніговою гарматою. У цей же час побудували радіолокаційну станцію США, яку використовували для прослуховування військових у Східному Берліні. Після закінчення Холодної війни та падіння Берлінської стіни база спорожніла. Відтоді ці споруди руйнуються, приваблюючи любителів екстриму та художників графіті.
Олімпійські об’єкти Сараєво, Боснія і Герцеговина
У 1984 році столиця Боснії та Герцеговини Сараєво стала господарем XIV зимових Олімпійських ігор. Через вісім років на території країни почалася війна, яка повністю змінила життя місцевих жителів, а всі спортивні об’єкти занепали. Олімпійські кільця та символ тих ігор — вовченя Вучко — досі можна зустріти на вулицях міста та в сувенірних магазинах. Під час війни парк і територія біля стадіону Асим Ферхатович-Хасе перетворилися на кладовище, яке збереглося донині. Саму арену реконструювали у 1998 році. Санно-бобслейна траса навколо гори Требевич, можливо, найпопулярніший об’єкт. У період боїв її використовували як артилерійські точки. У XXI столітті ця споруда стала улюбленим місцем для художників графіті. Найвіддаленіший об’єкт — лижні трампліни. Вони розташовані в районі Мало-Поле на схилі Ігман. На їхню вершину можна піднятися зарослими сходами. По дорозі туди розташована покинута будівля — готель, який використовувався як в’язниця для сербських солдатів.
Цхалтубо, Грузія
Грузинський бальнеологічний курорт, що за 7 км від Кутаїсі, ніби застиг у часі. До розпаду СРСР це було одне з найпопулярніших місць відпочинку радянської еліти. Про його високий статус свідчить і той факт, що в період розквіту з Москви до Цхалтубо ходив прямий потяг. Ця територія активно розвивалася з 1951 року, коли перед приїздом Сталіна терміново звели Джерело №6. Після повернення з Грузії він наказав кожному міністерству побудувати в цьому місті по санаторію. Так з’явилося ще 19 лікувальних закладів. Із 1990-х років майже всі вони стоять зачиненими або служать житлом для біженців із Абхазії. Грузинська влада поступово відновлює колишню славу курорту. Навіть у порожньому вигляді досі вражають помпезні будівлі залізничного вокзалу, будинки відпочинку «Металург», Джерела №2 та санаторію «Медея» з колонами.
Аквапарк Хо Туї Т’єн (Ho Thuy Tien Water Park), В’єтнам
За кілька кілометрів від колишньої резиденції в’єтнамських імператорів у місті Хюе розташований покинутий аквапарк Хо Туї Т’єн. Він почав працювати у 2004 році, хоча був ще недобудованим. Проте компанія-інвестор збанкрутувала ще до завершення будівництва, і парк закрили. Спочатку зовнішній вигляд Ho Thuy Tien справляв сильне враження. Навколо великого озера посеред джунглів розміщувалися водяні гірки, басейни, амфітеатр та оригінальні арт-об’єкти. У центрі водойми височів триповерховий дракон, всередині якого були акваріуми з рибами та крокодилами, а в його пащі розташовувався оглядовий майданчик. За кілька років усе поросло тропічною рослинністю, рептилії перебралися до головного озера, а сам дракон набув моторошного вигляду.
Станція метро Сіті-Хол (City Hall station), США
На цій одній із найкрасивіших станцій нью-йоркського метрополітену не зупиняються поїзди. Станцію Сіті-Хол відкрили 27 жовтня 1904 року. На той час це була кінцева зупинка Manhattan Main Line, що йшла після станції Brooklyn Bridge. Сіті-Хол вирізняється своїм склепінчастим стелею, скляними світловими люками та мідними люстрами у романському стилі. Її головною особливістю є незвичайна форма — тунель і платформа станції мають вигнуту форму. Це дозволяло поїздам розвертатися. Усе змінилося, коли у нью-йоркському метро почали використовувати довші поїзди нового покоління. Через це при зупинці між платформою та дверима поїздів утворювалися небезпечні проміжки. Ця проблема разом із низьким пасажиропотоком призвела до закриття станції 31 грудня 1945 року.
Повелія, Італія
Наймоторошніший острів Венеціанської лагуни овіяний легендами, що здатні змусити кров застигати у жилах. Перша згадка про Повелію датується 421 роком. У 1379 році її мешканців переселили на Джудекку після нападу генуезців. У XVII столітті тут було зведено восьмикутний форт для захисту та контролю входу до лагуни. У 1776 році Повелія стала контрольно-пропускним пунктом для людей і товарів, які прибували до Венеції чи відправлялися звідти. Наприкінці XVIII століття, після виявлення чуми на кораблях, острів перетворився на лазарет для хворих, який проіснував до 1814 року. За весь час тут поховали кілька тисяч людей. Подейкують, що верхній шар землі повністю складається з праху померлих. У 1922 році на Повелії відкрили психіатричну лікарню. За чутками, персонал проводив жахливі експерименти над пацієнтами, а головний лікар, зійшовши з розуму від голосів своїх жертв, стрибнув із дзвіниці. Лікарню закрили у 1968 році, і з того часу острів залишився покинутим.
Тюрма Голі-Оток (Politički logor Goli otok), Хорватія
В Адріатичному морі, на острові Голі-Оток, знаходиться «хорватський Алькатрас». З 1949 по 1956 рік ця тюрма була єдиним табором «політичного перевиховання» на території колишньої Югославії. У 1948 році між радянською та югославською владою виник конфлікт, унаслідок якого останні були виключені з Комуністичного інформаційного бюро, створеного за рік до цього. Почалося переслідування прихильників СРСР. У 1949 році за наказом Йосипа Броз Тіто острів Голі-Оток перетворили на табір для політичних в’язнів. У таборі практикували жорстокі тортури, які часто призводили до смертей. У 1956 році, коли відносини з Радянським Союзом покращилися, до тюрми почали відправляти «противників комунізму». У 1980-х її перетворили на виправну колонію для підлітків, але через міжнародний тиск, спричинений негуманним поводженням, заклад майже одразу закрили. Після цього тюрма знову почала приймати дорослих ув’язнених. Повністю вона припинила роботу у 1989 році. Нині тут можна побачити лише пастухів із вівцями та рідкісних туристів.
